Робота соціально-психологічної служби

 

Працівники психологічної служби школи:

– керуються етичним кодексом психолога;

– дотримуються педагогічної етики, поважають гідність учнів, педагогічних працівників, батьків, захищають їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;

– будують свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

– пропагують здоровий спосіб життя, підвищують рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків або осіб, які їх замінюють;

– зберігають професійну таємницю, не поширюють відомості, отримані в процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди учню, педагогічному працівнику, батькам чи їх оточенню;

– постійно підвищують свій професійний рівень;

– знають програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку учнів, педагогічних працівників, батьків, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрями і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

Основні завдання психологічної служби школи полягають у:

• створення сприятливого психологічного клімату в педагогічному та учнівському колективі;
• профілактика негативних явищ і пропаганда здорового способу життя;
• соціально-психологічний супровід  дітей пільгових категорій;
• здійснення профілактико-просвітницької діяльності та пропаганди психологічних знань, підвищення рівня психологічної грамотності педагогів та батьків.
• сприянні повноцінному розвитку особистості вихованців, учнів на кожному віковому етапі, створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;
• забезпеченні індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення;
• психологічне забезпечення допрофільного та профільного навчання учнів;
• раннє виявлення дітей з особливими освітніми потребами та психологічне забезпечення інклюзивної освіти;
• психологічний супровід випускників до та під час зовнішнього незалежного оцінювання.

Робота  практичного психолога здійснюється у таких напрямках:

Центральним моментом роботи психолога, на який, як на основу, можуть бути нанизані усі інші види діяльності є психолого-педагогічний консиліум. Саме у змісті і формах організації консиліуму максимально реалізуються теоретичні основи парадигми супроводу. А саме:

• Його учасники – це суб’єкти навчально-виховного процесу в школі (адміністрація, педагоги, психолог, медичний працівник),  обмін інформацією між ними дозволяє одержати цілісну картину про шкільний статус учня.
• У процесі рівноправного співробітництва на консиліумі розробляється загальна стратегія супроводу учнів в основних сферах їх шкільної життєдіяльності: навчанні, спілкуванні, інтелектуальному, моральному, фізичному розвитку.
• Організація консиліуму і реалізація його рішень вимагає “підключення” практично усіх видів діяльності психолога.

Підготовка, проведення і реалізація рішень консиліуму є безперервним процесом, що складається з декількох головних етапів:

Постановка проблеми.

Уточнення проблеми.

Вирішення проблеми.

«Адаптація учнів 1-х класів до навчання у школі».

«Адаптація учнів 5-х класів до навчання у школі ІІ ступеня».

“Адаптація учнів 10-х класів до навчання у школі ІІІ ступеня”

Криза підліткового віку» (8класи)

«Готовність учнів 4-их класів до навчання у школі ІІ ступеня”. Проведення ППК (відео презентація)

Адаптація першокласників до навчання в школі

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення в житті учня початкової школи набувають однолітки.

Робота психолога з дітьми даного віку категорії обумовлена ​​кількома причинами:

1. Входження в цей період пов’язано з віковою кризою, коли формується якісно нові властивості і особливості дитини.
2. Період молодшого шкільного віку пов’язаний з переходом в нове соціальне середовище, що істотно впливає на формування його психологічних процесів і міжособистісної сфери, а значить і на особистість загалом.
3. Придбання навчальних навичок впливає на розвиток навчальної компетентності дитини, а отже і на успішність його подальшого навчання.

Перехід до навчання з 6 років пред’являє нові вимоги до майбутніх першокласників, свою особливість має і адаптація до шкільного навчання у сучасних молодших школярів.

В Охтирській ЗОШ І-ІІІ ст.№1 мета  психологічного супроводу полягає  в тому, щоб допомогти кожному  учню соціалізуватися й адаптуватися до шкільного середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.

Психологічний супровід орієнтований на оптимістичну перспективу кожного учня.

Кожен із методів, відповідно, до притаманної йому специфіки, допомагає отримати інформацію, потрібну для цілісної характеристики психічного розвитку дитини.

При цьому, результати, отримані за допомогою різних методів, дають можливість перевірити і уточнити проміжні висновки. Це істотно підвищує достовірність психологічного висновку.

Психологічний супровід адаптації учнів проходить у 5 етапів:

1етап. Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників до школи.

Профілактика  має важливе значення, тому що успішно  проведена  превентивна  психологічна робота буде сприяти благополучній адаптації дітей.

Ця  робота включає:

1. Психологічну діагностику готовності дітей до навчання в школі;
2. Індивідуальне консультування батьків (якщо необхідно то вчителя) з питань особливостей психічного розвитку дитини, а також рекомендації щодо подальшого розвитку і підготовки до навчання в школі.

2 етап. Контроль  за процесом адаптації першокласників до школи.

Даний етап роботи  проводиться в жовтні-листопаді. Він дає можливість виявити дітей з труднощами в адаптації і завчасно дати їм необхідну психологічну допомогу. Особливу увагу приділяється дітям „контрольної групи” у відношенні дезадаптації.

Контроль  адаптації включає:

1. Спостереження за учнями.

2.Дослідження процесу адаптації першокласників до школи з допомогою психодіагностичних методик

3. Індивідуальні бесіди з учителями перших класів.
4. Виявлення групи учнів – „контрольної групи”, у яких виникли труднощі в процесі адаптації.

3 етап. Дослідження причин труднощів адаптації у дітей „контрольної групи”

4 етап. Індивідуальне консультування учителів і батьків по результатах дослідження

На  даному етапі  даються рекомендації учителям, батькам з питань індивідуальних особливостей психологічного розвитку, особливостей навчання, виховання, адаптація дитини до школи, причини труднощів, які виникли в процесі адаптації, навчання.

5 етап. Корекційна робота з першокласниками.

Піскова терапія.   «НЕ ПІСОК, А СПРАВЖНЄ ДИВО — БЕЗЛІЧ МРІЙ У НЬОМУ ВТІЛИМ!»

В Охтирській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 одним із дієвих напрямів ігрової діяльності у корекційно-розвивальній роботі практичного психолога є використання піску.

Піскова терапія для дітей — це ігровий спосіб розповісти про свої проблеми, показати свої почуття, фантазії, страхи й позбутися їх, побороти емоційне напруження. Адже гра для дитини — необхідна, природна й улюблена діяльність.

Немає на світі нічого простішого й доступнішого, зручнішого й різноманітнішого, живішого й об’ємнішого, ніж гра з піском.

Робота з піском допомагає кожній дитині відчути себе творцем, дає змогу вивільнити негативні емоції, подолати страхи та втілити свої мрії, сприяє поліпшенню пам’яті, уваги й мислення, розвиває дрібну моторику і тактильні відчуття, збагачує кінетичний досвід.

На початковому етапі діти насолоджуються піском, ліплять з нього те, що вони хочуть. Пересипання піску з долоні в долоню сприяє стабілізації внутрішнього стану учнів. Граючи, учні створюють за власним бажанням певні ігрові сюжети. Піскова гра дає можливість виразити те, що важко пояснити словами, доторкнутися до тих глибин своєї душі, до яких неможна звернутися напряму, побачити в собі те, що зазвичай випливає від повсякденного мислення.

Відомий американський педагог С. Куломзіна відзначає, що пісочниця не тільки розвиває творчий потенціал дитини, активізує просторову уяву, образно-логічне мислення, тренує дрібну моторику руки, але й ненав’язливо, поволі налаштовує дітей на осягнення моральних істин добра і зла, будує гармонійний образ світу