Робота психологічної служби

Робота соціально-психологічної служби

 

 

Дитяча психіка під час війни.

Перша допомога, усунення небажаних наслідків
Події, що відбуваються в нашій країні, певною мірою торкаються всіх її громадян.  Відчуття тривоги, страху й пригнічення під час війни є невідворотними.
Дуже болісно переживають кризові ситуації діти. Як допомогти їм у такий нелегкий час?
Психологічна допомога дітям у кризових ситуаціях

Реакція дитини на травматичну подію залежить від цілого ряду факторів: віку, характеру, ступеню тяжкості та близькості до дитини травматичної події, рівню підтримки від членів сім’ї та друзів. Саме підтримка батьків під час та після травми є основним фактором її успішного подолання. Тому дуже важливо, щоб батьки уважно стежили за проявом у дитини будь-яких симптомів пригніченості та стресу , завжди були поруч із нею в скрутний час.
Діти різних вікових категорій по- різному реагують на стрес та кризову ситуацію.
Діти 7–10 років можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, у яких бачать себе «рятувальником», «зацикленість» на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне , досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє.

Допомога дорослого
Батькам та рідним потрібно обговорювати з дитиною події та переживання , за можливості забезпечити їй звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

Діти 11–13 років відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правил. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність.

Можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки. Приділяйте дітям час та увагу. Допоможіть їм займатися звичними справами. Поясніть, що сталося, що відбувається зараз. Дозвольте їм сумувати, не чекайте, що вони виявляться сильнішими. Вислухайте їхні міркування та страхи без засуджень і оцінок. Чітко визначте правила поведінки й поясніть, чого чекаєте від них. Запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженим.

Діти 14–18 років проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався.
У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.
Правильне поводження в умовах військового конфлікту та дотримання елементарних правил безпеки зберігає життя вам і вашим дітям

Неправильні дії та паніка під час військових дій є основною причиною численних жертв. Кращий спосіб урятуватися – уникнути загрози заздалегідь. Якщо навколо стрімко розгортаються бойові дії, дуже важливо не перебувати в місцях, де ризик виявитися випадковою жертвою є найбільш високий.
1. Якщо почався обстріл, ляжте на землю або підлогу, озирніться, виберіть більш надійне укриття.
2. Не панікуйте! Займіть свою психіку чимось. Можна рахувати вибухи. Можна спробувати подумки рахувати хвилини. По-перше, це відволікає. По-друге, так ви зможете орієнтуватися в ситуації. Артилерійський обстріл не триває вічно, максимум – двадцять хвилин; авіаційний наліт – значно менше. У наш час не буває довгих бомбардувань, великі групи бомбардувальників не застосовуються.
3. Прислухайтесь! Якщо обстріл не затихає, намагайтесь відповзти подалі від високих будинків, знайти глибоку канаву, підземний перехід або інше більше надійне заглиблене укриття.
4. Якщо ви чуєте свист снаряду, то це означає, що він пролетів повз вас. Але снаряди реактивної установки системи “Град” і подібні їм свистять завжди із шиплячим звуком, який ви почуєте за секунду до його прильоту або влучення. Крім того, не всі снаряди вибухають при влученні в ціль, деякі вибухають над землею. Мінометні міни падають вертикально.
5. Якщо у вашому районі немає військових або інших стратегічних об’єктів, а по вашому району ведеться обстріл, то незабаром відбудеться напад живою силою супротивника. А це означає, що варто сховатися в більш надійному місці.
6. Снаряди не вибухають величезними вогненними “грибами”, маленький спалах і металева оболонка розлітається навгруги.
7. Якщо ви бачите великі “гриби” від вибухів, то супротивник застосував авіабомби, вони набагато потужніше снарядів, тому укритися від них можна тільки в спеціальних бетонних сховищах цивільного захисту, у метро та інших підземних спорудах.
8. Якщо ви бачите білі сліпучі спалахи, які схожі на квіти або вибухи з безліччю білястого диму, то, можливо, ведеться обстріл фосфорними запальними снарядами, які є особливо небезпечними.
9. Ніколи не підходьте до снарядів, мін, бомб та інших боєприпасів, що не розірвалися. Це смертельно небезпечно!
У надзвичайній ситуації діти переживають стрес, страх і невизначеність. Батькам потрібно продовжувати оточувати їх турботою Не забувайте про власний стан душі,бо ви є головним джерелом допомоги та підтримки дитини. Дбайте про себе. Спілкуйтеся з сім’єю та друзями, діліться своїми почуттями та переживаннями з іншими дорослими.Зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією ,це допомагає дітям.

Працівники психологічної служби школи:

– керуються етичним кодексом психолога;

– дотримуються педагогічної етики, поважають гідність учнів, педагогічних працівників, батьків, захищають їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;

– будують свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

– пропагують здоровий спосіб життя, підвищують рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків або осіб, які їх замінюють;

– зберігають професійну таємницю, не поширюють відомості, отримані в процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди учню, педагогічному працівнику, батькам чи їх оточенню;

– постійно підвищують свій професійний рівень;

– знають програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку учнів, педагогічних працівників, батьків, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрями і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

Основні завдання психологічної служби школи полягають у:

• створення сприятливого психологічного клімату в педагогічному та учнівському колективі;
• профілактика негативних явищ і пропаганда здорового способу життя;
• соціально-психологічний супровід  дітей пільгових категорій;
• здійснення профілактико-просвітницької діяльності та пропаганди психологічних знань, підвищення рівня психологічної грамотності педагогів та батьків.
• сприянні повноцінному розвитку особистості вихованців, учнів на кожному віковому етапі, створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;
• забезпеченні індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення;
• психологічне забезпечення допрофільного та профільного навчання учнів;
• раннє виявлення дітей з особливими освітніми потребами та психологічне забезпечення інклюзивної освіти;
• психологічний супровід випускників до та під час зовнішнього незалежного оцінювання.

Робота  практичного психолога здійснюється у таких напрямках:

Центральним моментом роботи психолога, на який, як на основу, можуть бути нанизані усі інші види діяльності є психолого-педагогічний консиліум. Саме у змісті і формах організації консиліуму максимально реалізуються теоретичні основи парадигми супроводу. А саме:

• Його учасники – це суб’єкти навчально-виховного процесу в школі (адміністрація, педагоги, психолог, медичний працівник),  обмін інформацією між ними дозволяє одержати цілісну картину про шкільний статус учня.
• У процесі рівноправного співробітництва на консиліумі розробляється загальна стратегія супроводу учнів в основних сферах їх шкільної життєдіяльності: навчанні, спілкуванні, інтелектуальному, моральному, фізичному розвитку.
• Організація консиліуму і реалізація його рішень вимагає “підключення” практично усіх видів діяльності психолога.

Підготовка, проведення і реалізація рішень консиліуму є безперервним процесом, що складається з декількох головних етапів:

Постановка проблеми.

Уточнення проблеми.

Вирішення проблеми.

«Адаптація учнів 1-х класів до навчання у школі».

«Адаптація учнів 5-х класів до навчання у школі ІІ ступеня».

“Адаптація учнів 10-х класів до навчання у школі ІІІ ступеня”

Криза підліткового віку» (8класи)

«Готовність учнів 4-их класів до навчання у школі ІІ ступеня”. Проведення ППК (відео презентація)