Учням, батькам та педагогам

Поради батькам

ПАМ’ЯТКА для батьків”Як батькам запобігти ризиків домашнього насильства щодо дітей в період війни”

 

 

ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

 

Як говорити з дітьми про війну, як захистити дитину від трагічних дій: поради  для батьків

 Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків. У хаосі кризи дорослі часто поглинені своїми турботами і не можуть уважно стежити за тим, чим зайняті діти, що вони бачать або чують. Постарайтеся захистити дітей від трагічних дій або розповідей очевидців.

Підтримуємо дитину, яка переживає посттравматичний стрес

Поради для батьків

 

  • Подбайте, аби дитина перебувала в теплі та безпеці, подалі від шуму та значного скупчення людей.
  • Частіше обнімайте та притуляйте дитину до себе.
  • Говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом.
  • Приділяйте дитині якомога більше часу та уваги.
  • Допоможіть дитині займатися звичними для неї справами.
  • Дозвольте дитині сумувати, не чекайте, що вона виявиться сильною
  • Постійно нагадуйте дитині, що вона в безпеці.
  • Поясніть дитині, що вона не винна в тому, що сталося.
  • Намагайтеся не розлучати дитину з тими, хто піклується про неї — із братами, сестрами, близькими.
  • Дотримуйтеся звичного режиму життєдіяльності дитини.
  • Відповідайте на запитання дитини про події, що відбулися, простими словами, без подробиць, що можуть її налякати.
  • Дозволяйте дитині бути поруч із вами, якщо їй страшно.
  • Будьте терплячими, якщо дитина повертається до поведінки, яка властива дітям молодшого віку.
  • Створюйте умови для ігор та відпочинку дитини.
  • Вислуховуйте думки і страхи дитини без осуду.
  • Чітко визначте для дитини правила поведінки.
  • Запитайте дитину, що її турбує, чого вона боїться, підтримуйте її, обговоріть, як поводитися, щоб бути в безпеці.
  • Заохочуйте прагнення дитини бути корисною оточенню, надавайте їй таку можливість.
  • Намагайтеся убезпечити дитину від трагічних сцен або розповідей очевидців, від розпитування сторонніми про травмуючі події тощо.
  1. Діти з найменшого віку мають право знати, що відбувається в їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити дітей від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де, наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому, говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями
    2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни.
    Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини,  звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію ,а якщо вона неточна або неправдива – виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчайте дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим дорослим, коли захоче.
    3. Обмежте потік новин.
    Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного  віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу й страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин. Це гарна можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливотоді, коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся увечері з дітьми, робити релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.
    4. Зосередьте увагу на допомозі.
    Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дитина захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш, підтримайте її в цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи в гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, пам’ятайте, що безпека вашого підлітка – понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та  приносить психологічний комфорт.
    5. Слідкуйте за станом дитини.
    Оскільки війна триває , новини про воєнні події оточують нас звідусіль, важко зосередитися на чомусь іншому. Батьки є найбільш значимими людьми для своєї дитини, а їй важливо, щоб ви цікавилися її життям. Продовжуйте  спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?», «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».
    6. Подбайте про себе.
    Не читайте й не слухайте новин, які викликають у вас тривогу.

ВАЖЛИВО❗️САМЕ ЦІ ПОРАДИ ВБЕРЕЖУТЬ ВАШУ ДИТИНУ

 

✅1. РОЗМОВА. Відкриті і чесні розмови про онлайн-життя вашої дитини – один з кращих способів захисту від кібершахраїв, неналежного контенту та інтернет-цькування.
✅2. ВІРТУАЛЬНІ ДРУЗІ. Застерігайте дітей, що не завжди віртуальні друзі – це ті, за яких вони себе видають.
✅3. «ІНТЕРНЕТ-ДВЕРІ». Ваша дитина знає, що не можна відкривати двері незнайомцям? То навчіть її також не відповідати незнайомцям в мережі.
✅4. ПОСИЛАННЯ. Навчіть дитину не відкривати незнайомі посилання.
✅5. ПРИВАТНІСТЬ. Ваша дитина повинна розуміти поняття та не залишати у соцмережах особисту інформацію на кшталт домашньої адреси або адреси школи, імен батьків чи номерів банківських карт.
✅6. АНКЕТИ. Навіть якщо після заповнення анкети на сайті чи у соцмережі на дитину чекає приз, вона повинна розуміти всі ризики та ігнорувати «привабливі» пропозиції.
✅7. ГЕОМЕТКИ. Попросіть дитину не ставити геометки в місцях, де вона часто буває.
✅8. ІНТЕРЕСИ. Дорослі повинні знати, у яких групах у соціальних мережах спілкується їхня дитина, або мати доступ до перегляду цих чатів обов’язково з попередженням про це дитини, інакше є ризик втратити довіру.
✅9. КОРИСНІ ДОДАТКИ. Встановіть на телефон дитини додаток, який буде відстежувати і показувати її місцезнаходження (Kaspersky Safe Kids, «Где мои дети», Google Family Link, Kids Place та ін..).
✅10. ІНТЕРНЕТ ПАМ’ЯТАЄ ВСЕ. Тому дуже важливо навчити дитину спілкуватися в ньому так, щоб не було соромно ні за одне залишене слово або відправлений файл.
✅11. МЕРЕЖИВИЙ ЕТИКЕТ. Як і в реальному житті, ваша дитина повинна навчитись поважати приватність інших, не розпалювати конфлікти та ділитися тільки перевіреною інформацією.
✅12. ПЕРЕХІД У РЕАЛЬНІСТЬ. Ваша дитина повинна знати, що зустрічатись у реальності з незнайомими людьми з Інтернету – це дуже небезпечно!
✅13. ІНТИМНІ ФОТО. Дитина не повинна викладати або відправляти свої інтимні фото НІКОМУ І НІКОЛИ!
✅14. ПАРОЛІ. Ніхто не повинен знати логіни та паролі вашої дитини, крім неї та вас, якщо ви про це домовились.
✅15. «НІ!». Навчіть дитину говорити це слово завжди, коли хтось незнайомий, або навіть друг пропонує зробити щось недозволене або виконати прохання.
✅16. КОМПРОМІС. Тотальний контроль онлайн-життя може привести до конфліктів та недовіри між вами та дитиною. Йдіть на компроміси та домовляйтесь із дитиною.
✅17. ОНЛАЙН-ДРУЖБА. Насолоджуйтесь онлайн-простором разом із дитиною: переписуйтесь, кидайте один одному фото та смішні відео. Будьте підтримкою та другом своїй дитині.
✅18. ДЕНЬ БЕЗ ТЕЛЕФОНУ. Регламентуйте час проведення вашої дитини у мережі в залежності від її віку. Маленьким дітям давайте телефон по годинам, а дорослим запропонуйте хоча б один день на тиждень відмовитись від онлайн-життя.
✅19. КІБЕРБЕЗПЕКА У ШКОЛІ. Запропонуйте курс кібербезпеки у вашій школі.
✅20. БАТЬКІВСЬКИЙ ПРИКЛАД. Тільки власний приклад батьків, які сприймають Інтернет виключно як засіб отримання інформації, а не як місце, де можна приховатись від проблем, допоможе вам донести всі ці правила вище.

🙏❗️Якщо ви спілкуєтесь з дитиною – відкладайте телефон. Часто діти занурюються у світ Інтернету тільки тому, що їм не вистачає уваги від батьків у реальному житті!

Небезпека в Інтернеті більша, ніж здається. Діти можуть не розуміти наслідків своїх дій, можуть вважати розвагою те, що призводить до катастрофічних наслідків.

Поговоріть зі своїми дітьми про небезпеку онлайн!

Нагадайте дітям про важливі правила користування Інтернетом і соціальними мережами.

Не спілкуватися з незнайомцями

Не повторювати дії, які пропонуються в мережі

Поясніть, що «розваги» онлайн несуть небезпечні, а часом – невідворотні наслідки в реальному житті!

УВАГА!

Наполегливе прохання, зайти на сторінки в соціальних мережах до Ваших дітей і відслідкувати чи не підписані вони  на «групи смерті»:

(мова оригіналу)

  • Синий кит                                         * Мертвые души
  • Я в игре                                              * Беги и умри
  • Море дельфинов                            * Море китов
  • Тихий дон                                          * Разбуди меня в 4.20
  • f 57                                                          * Ff  33
  • F 57                                                         * d  28
  • 150 звезд

 

 

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

“Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для  булінгу. Крім того, жертвою  булінгу  може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно”, – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

 ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг  супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації  булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресор.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як “хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе”, “дівчинка не повинна сама захищатись” та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

 « Як пережити кризу, впоратись із емоціями та знайти рівновагу під час карантину».

 

Родина із 346 людей: в Одеській області зафіксували новий реконд ...

В Україні з’явився мультик для дітей про коронавірус. Дитячий телеканал ПЛЮСПЛЮС і МОЗ України запустили мультфільм з порадами про те, як поводитися малечі під час карантину.

Разом з героями — Трикутею, Квадриком і Кружком — діти дізнаються, як легко «озброїтися проти вірусу».

Твоя супергеройська зброя проти вірусу – поради Трикуті, Квадрика і Кружка

Зворушлива історія про дружбу, об’єднану спільним болем. За 4 хвилини ви зміните своє ставлення не лише до свого життя, але й навчитесь розуміти чужу, особливу історію. Короткометражка «Подарунок» (The Present) зібрала близько 50 нагород і була показана на більш ніж 180 фестивалях, після чого її творець, німецький мультиплікатор Якоб Фрей, виклав фільм у відкритий доступ.
Важливо навчити дитину з самого малечку не засуджувати інших, не боятися «особливих» дітей, вміти співчувати. Поговорити з малюком про важливе допоможуть добрі мультфільми, у яких закладена глибока ідея.

Подарунок | Короткометражний мультфільм |

Рекомендації для батьків

 

Епідемія коронавірусу виявилася «нещадною» до батьків.

Чим зайняти дітей, поки потрібно працювати?Працюємо з дітьми разом.

Під час карантину, це найкращий час  для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.Якщо поведінка  дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали.Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушились стосунки, дитина не відчуває турботи, любові, взаємоповаги в сім’ї.

Рекомендую переглянути своє життя, зробити певні висновки.Навчитися приймати помилки,мінятися, більше уваги приділяти своїй дитині, навіть коли потрібно працювати в домашніх умовах. Задіюйте дитину, розвивайте в різних напрямках,допоможіть організуватись щодо нового режиму дня.Створіть для дитини адекватне емоційне середовище, у якому вона може просто зростати.Кожній дитині важливо відчувати своє місце в родині.

Порада 1 – зміцнити здоров’я

Поки спортзали «йдуть» на карантин, влаштовуйте собі кросфіт у домашніх умовах. Зарядка під музику.

Це дозволить зміцнити здоров’я, заспокоїти нерви. Присідайте, віджимайтися від підлоги, качайте прес разом із дітьми. Для посилення ефекту візьміть малечу на руки, посадіть на плечі і робіть вправи з «вантажем». Підключайте до фізкультури й тата.

Прекрасне тренування – біг із перешкодами по квартирі чи по будинку. Після робочого дня діти вам стільки перешкод накидають! Можна влаштувати естафету, де в кінці кожному подякувати за проведений час разом.

 Всеукраїнський тиждень громадського здоров'я » Профспілка ...

Порада 2 – арт-терапія

Побільше малюйте із дітьми.Це дуже важливо і корисно.Малювання грає величезну роль у розвитку вашої дитини. При цьому поєднуйте різні види терапії. Для цього заведіть собі спеціальний зошит, і кожен день пишіть хроніку «Як ми провели…» ні, не весну, а карантин. Це, допомагає заспокоїтися. У тому ж щоденнику в кінці запису можна намалювати щасливі обличчя батьків, та своїх дітей.Дозволяйте дітям висловлювати свої емоції, допомагайте їм розкрити свій потенціал і побачити красу в кожному малюнку.

Порада 3 – співайте

Пісні допоможуть на час відволіктися від коронавірусного карантину, вартості нафти, курсу валют, закриття метро і розважальних центрів. Не обов’язково вокалізувати на балконах, як в Італії, але караоке просто в квартирі в будинку перед дітьми – непогана ідея. Принаймні, поки дітлахи будуть сміятися з вокальних даних своїх предків, можна тихенько вручити їм мікрофон і зайнятися своїми справами.

Порада 4 – кінотерапія

Тільки не вмикайте фільми про віруси, хвороби, апокаліпсиси. «Обитель зла» краще не дивитися. Можна поставити мультики, щоб якось перемкнутися. До речі, вийшов новий фільм – «Людина-невидимка». Є чого повчитися. Спробуйте стати невидимим у своїй квартирі. Але краще поставте якусь комедію, бажано не 18+, щоб дітки, які поки ще «свої», надивившись, не стали після карантину «Чужими».

Поради 5- – обійміться

Успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.

Коронавірусна інфекція «закрила» людей вдома.

Як із цим справлятися?

1.«Перелаштуйте життя на нові рейки»

Стрес впливає на наш імунітет. Як не піддатися стресовому стану?

Треба почати з того, що ми вже піддалися стресу. Бо чим кардинальніші зміни, тим більше вони викликають напруження і стрес. Не варто мати ілюзій, що ми йому не піддаємося. Але стрес є для того, щоб зрозуміти, що щось відбулося. Це нормальний стрес – щоб мобілізуватись, щоби перелаштувати своє життя на інші нові рейки. Але є стрес надмірний, некорисний. Нормальним є переживати. Ми заскочені зненацька, тому спочатку виникає шокова реакція, потім вона переходить у злість, бо всі плани змінилися, не до кінця зрозуміло, як діяти. Наступна стадія – це втрата стабільності та спроба повернути все як було, а за нею депресія. Нам доводиться робити те, до чого ми не звикли. В тому числі, сидіти вдома. Не всі люблять турбуватися про своє фізичне, психічне, ментальне здоров’я. Але є позитив, що після такого суму приходить прийняття нового досвіду і тоді ми можемо адаптуватися до нового життя. Втім, коли ми затримуємося на якійсь стадії надто довго, ми не можемо зорієнтуватись. Якщо відчуваємо сильне пригнічення, настрій не змінюється і немає періоду полегшення, то потрібно звертатись по допомогу чи самостабілізуватися.

Можна знайти в мережі багато списків активностей, які можна робити з дітьми.

  • Для дітей можна стягнути «Цікаву науку», якісь науково-популярні речі,
  • мультики можна включати англійською мовою,
  • знайти 100 ігор, серед яких, можливо, будуть ігри, забуті з дитинства.

Через карантин вся сім’я опиняється цілодобово в одному просторі.

 Як тут співіснувати, поважати межі одне одного?

  • Важливо вранці і ввечері говорити один одному, за що ми вдячні.

Такі ритуали показуватимуть, які речі для нас є справді цінними. Поруч перебувати важко, бо у кожного має бути свій особистий простір, свої переживання, але, якщо ми будемо дякувати і цінувати, то будемо менш прискіпливими до неприємних дрібниць.

Чим краще розподілити ролі – тим менше буде непорозумінь. В кожного буде своя відповідальність, повага до іншого.

Важливо також домовитись про час, коли кожен зможе побути наодинці з собою. Дуже важливо організовувати і спільні речі, на які не було часу раніше.

  • Обговорити спільні плани на життя;
  • Зробити спільну карту мрій;

Зараз з’явився час переоцінити, що є важливим для нас, а що ні, і як рухатись далі, коли ми вийдемо з цього шторму.

До серця дитини: Адаптація учнів 1,5,10 класів

Поради для батьків.

Звісно, велику роль у тому, як швидко дитина звикне до школи, відіграють і батьки. Втім, вони далеко не завжди точно знають, як варто діяти. У такому разі вчителю варто з самого початку, ще на перших зборах, звернути увагу батьків на проблеми, які можуть виникнути у майбутньому. Також додатково варто розробити пам’ятку, до якої батьки можуть звертатися у складних ситуаціях.;

Пояснити дитині, для чого вона має ходити у школу, розповідати про неї.
Встановити режим дня.
Розказати дитині, що вона завжди може звернутися до вчителя з запитанням.
Пояснити, що у школі існують правила, яким варто слідувати.
Сформувати правильну самооцінку.
Розвивати комунікабельність.
Розвивати та підтримувати бажання вчитися.
Слухати дитину, давати поради.
Взаємодіяти зі вчителем та психологом
Виховання сьогодні – це процес із дуже багатьма невідомими. І цих невідомих, щодень, стає, дедалі, більше. Однак ми маємо надію, що єдністю зусиль вихователів, вчителів, батьків і психологів допоможемо дитині успішно адаптуватися до нових “шкільних” умов, і слово “школа” буде викликати у неї тільки радість.

 

 

Поради для педагогів

Як підтримати дитину в період воєнного стану.

Заохочуйте дитину до виконання щоденних справ. Повернення до звичного режиму життєдіяльності дасть дитині змогу відчути, що вона в безпеці. Вона має розуміти, що навчальний заклад — безпечне місце для неї. Будьте спокійними й виваженими, заспокоюйте дитину уникайте додаткового тиску на неї.
Надавайте дитині можливість вибору. Здебільшого травмуючі події призводять до втрати контролю, хаосу, тому можливість вибору або контролювання дадуть дитині змогу почуватися в безпеці.
Поясніть дитині, до кого вона може звернутися в разі необхідності.
Не слід замовчувати травмуюючу ситуацію. Дитині складно «просто забути про все». Тому варто вислухати її, обговорити почуття та міркування, які виникають у неї з приводу того, що відбувається.
Будьте готовими до непростих запитань: «Чому відбулася та чи та подія?» (продемонструйте своє ставлення до ситуації), «Чи все буде добре?» (не давайте неправдивих обіцянок і марних надій, однак розкажіть, що рятувальні організації, волонтери, міністерства та відомства, військові та поліція роблять усе можливе для відновлення миру та порядку).
Будьте готовими до діалогу з дитиною. Вона має знати, що ви готові її вислухати. Давайте прості та реалістичні відповіді на запитання дитини про травмуючі ситуації.
Підтримуйте дитину у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху. Допоможіть їй обрати оптимальні стратегії для тієї чи іншої ситуації, зверніться до її попереднього досвіду долання стресу.
Будьте пильними до явищ навколишнього середовища, що можуть спричинити певну реакцію в дитини, яка переживає посттравматичний стресс. Передбачайте кризу і надавайте додаткову підтримку в ситуаціях, що можуть бути нагадуванням про травмуючі події. Допомагайте дитині підготуватися до цієї кризи. Попереджайте дітей, якщо збираєтеся, наприклад, увімкнути світло, різко підвищити голос тощо.
Чиніть опір намаганням дитини залучити вас до негативного переживання травми. Іноді діти провокують педагогів на повторення образливих ситуацій, адже вони долають стрес шляхом реконструювання травми за допомогою гри або взаємодії з іншими.
Звертайте увагу на реакцію однолітків на дитину, яка переживає посттравматичний стрес, на інформацію, якою вони обмінюються..
Установіть чіткі межі неадекватної поведінки, розробіть логічні (однак не каральні) наслідки. Пам’ятайте, проблеми з поведінкою можуть бути тимчасовими, пов’язаними із психотравмою, а найбільш деструктивна поведінка може бути спричинена хвилюваннями, що також пов’язані з психотравмою.
Бережіть власне емоційне та фізичне здоров’я. Дитині, яка бачить поруч упевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше вдається нормалізувати свій стан.

Поради педагогам. Допомога дитині, яка страждає від булінгу

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”. Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Пам’ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

Адаптаційний період першокласників НУШ, допомога дитині.

Що ж має зробити вчитель для того, що адаптаційний період першокласників НУШ пройшов успішно?

  1. Перш за все – дбати про інтереси дитини, сприймати її як рівноправного партнера.
  2. Створити сприятливий психологічний клімат у класі.
  3. Створювати атмосферу успіху.
  4. Допомогти дитині усвідомити себе як особистість, розвивати адекватну самооцінку.
  5. Розвивати мотивацію учня.
  6. Розвивати важливі психологічні якості: ініціативність, працездатність, самодисципліну, відповідальність, вміння розподіляти свій час.
  7. За необхідності проводити корекційну роботу (звісно, спільно зі психологом).
  8. Забезпечити простір для виявлення здібностей дитини: художніх, творчих, інтелектуальних, спортивних тощо.
  9. Здійснення психологічної підтримки, особливо у випадку вираженої дезадаптації.
  10. Забезпечення індивідуального підходу до дитини.

Також учителям НУШ рекомендують акцентувати увагу на успіхах дитини, ніколи не вдаватися до групової критики, порівнювати результати роботи тільки з попередніми роботами учня, використоувати наочність та ігрові методи навчання. І головне – завжди проводити заняття з позитивними емоціями.

Поради психолога учням

Правила безпеки під час війни

Війна — це стрес не тільки для дорослих, які все розуміють, але й для дітей. Відчуття небезпеки, тривоги, переривання звичних рутин, постійні зміни та рух — усе це може злякати дитину, викликати нерозуміння і дискомфорт.

Щоб навчитися жити в умовах війни, адекватно сприймати реальність, опанувати себе, підтримувати один одного  допоможуть правила безпеки  в умовах воєнного стану

Якщо перебуваєте в школі

 

  • Пам’ятайте, що в школі за ваші життя та безпеку відповідають вчителі та адміністрація. Виконуйте їхні вказівки.
  • Не намагайтеся самостійно та без дозволу вчителя залишити приміщення школи, щоб дістатися дому. Це може бути небезпечно.
  • Якщо маєте можливість, зателефонуйте своїм рідним, щоб узгодити подальші дії.
  • Якщо в районі вашої школи почався артилерійський обстріл, перечекайте його в безпечному місці під наглядом учителів.
  • Домовтеся з рідними, щоб вони забрали вас додому, щойно з’явиться така можлив

 

  • Якщо на час бойових дій або обстрілів ви самі вдома, одразу зайдіть у безпечне місце та перечекайте небезпеку.
  • Якщо ви живете в приватному будинку, то спустіться в підвал.
  • Якщо у квартирі — заховайтеся в комірчину або ванну кімнату. Ці приміщення більш захищені та безпечні.
  • Не забудьте прихопити із собою теплі речі та пляшку води. Невідомо, скільки часу доведеться чекати.
  • Якщо з вами вдома молодші брати або сестри, не забудьте заспокоїти їх і подбати про них. Їм також захопіть теплий одяг і пляшку води.
  • Якщо маєте можливість, зателефонуйте близьким. Повідомте, що ви вдома.
  • Не намагайтеся спостерігати з вікна чи балкона за перебігом подій. У жодному разі не фільмуйте обстріли на мобільний телефон, щоб потім похизуватися в соцмережах. Вас можуть сплутати з артилерійським спостерігачем або коригувальником, і наслідки можуть бути трагічні.
  • Тримайтеся якомога далі від вікон. Поранення від уламків скла можуть бути не менш небезпечними, ніж від осколків 

Якщо перебуваєте надворі

 

  • Щойно почнуться бойові дії або обстріли, знайдіть укриття, щоб перечекати небезпеку.
  • Якщо маєте змогу, негайно зателефонуйте батькам і повідомте про місце свого перебування. Домовтеся, щоб вони якнайшвидше за вами приїхали.
  • Не намагайтеся дійти додому самостійно.
  • Не беріть до рук  незнайомі  речі, які можете знайти на подвір’ї.

 

ЯК ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

 

  1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.
  2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
  3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.
  4. Навчися користуватися словниками й довідниками. З’ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
  5. Якщо в тебе є комп’ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.
  6. Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.
  7. Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.
  8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.
  9. Починаючи виконувати уроки, відкрий щоденник, подивися, чи всі завдання ти записав.
  10. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначи­ти, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
  11. Прибери зі столу все зайве – те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.
  12. Між уроками роби перерви.
  13. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати.
  14. Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них.
  15. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.
  16. Шукай зв’язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв’язки, а головні зв’язки за змістом.
  17. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів.
  18. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.
  19. Готуючись до усних уроків, викорис­товуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам’ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.
  20. Спробуй у підготовці усних завдань використовувати метод «5 П», розроблений американськими психологами1. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосере­дити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам’ятовуванню.
  21. Складай план усної відповіді.
  22. Перевіряй себе.

Пам’ятай

1.Найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна зайнятість.

2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.Пам’ятай: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.

5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам’ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.

6. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам’ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

7. Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях своєї життєдіяльності.

8. Будь толерантною особистістю.

Толерантність (від лат. Tolerans-терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань.
Агресія (відлат. Aggressio-нападаю) – незаконне застосування сили однією людиною.

 

ЯК ЗАЙМАТИСЯ САМОРОЗВИТКОМ

 

  1. Проявляй у всьому неухильну наполегливість.
  2. Спробуй уявити які особистісні якості тобі будуть потрібні у самостійному житті. Подумай які якості ти можеш сформувати зараз, під час навчання.
  3. Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань.

Дай собі відповідь на такі запитання:
– для чого ти навчаєшся, які мотиви навчання?
– чи вмієш ти ставити навчальні завдання і самостійно їх вирішувати?
– як ти звично контролюєш себе?
– чи довго можеш лишатися працездатним?
– коли протягом дня працюєш продуктивніше?
– чи вмієш ти зосереджуватися на навчальних завданнях?
– яким чином ти запам’ятовуєш матеріал?
– які недоліки твоєї навчальної діяльності тобі можуть заважати?

  1. Формуй і тренуй в собі якості культури розумової праці.
  2. Коли берешся за будь-яку справу подумай який результат повинен отримати.
  3. Старайся наперед оцінювати свої можливості.
  4. Навчися своїм примхам відповідати чітко і коротко «ні».
  5. Вчися не тільки виробляти свою думку, а й виказувати її.
  6. Старайся самостійно виконувати завдання, що стосуються твого власного життя.
  7. Не бійся помилок, просто їх треба своєчасно виправляти.
  8. Чесно визнавай неправоту, пам’ятай що впертість – самозахист слабкої людини.

Інформація про попередження сексуального насильства та експлуатації

 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства. Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

Корисні поради,

як не стати жертвою торгівлі людьми

Поради, які будуть корисними перед поїздкою за кордон:

  • Нікому не довіряйте Ваш паспорт. Документи, що засвідчують Вашу особу, завжди повинні знаходитись тільки у Вас.
  • Якщо Ви збираєтесь працювати чи навчатись за кордоном, Вам необхідно підписати контракт. Контракт повинен бути написаний зрозумілою Вам мовою, а також містити інформацію про умови (оплата, вихідні дні, робота у святкові дні, медичне страхування), місце та час Вашої майбутньої праці чи навчання.
  • Залиште вдома детальну інформацію про своє майбутнє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого паспорта та контракту. Ми б також рекомендували залишити своє фото та адреси Ваших іноземних друзів.
  • Дізнайтесь номери телефонів українських посольств та консульських представництв за кордоном та візьміть їх з собою. Якщо Ви опинились у скрутній ситуації або Вам хтось загрожує, звертайтесь до представників своєї країни, які допоможуть Вам. Якщо у країні Вашого перебування немає посольства України – телефонуйте у посольство України в сусідній державі.
  • У зарубіжних країнах активно працюють неурядові організації та служби, котрі надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі. Звертайтесь до них у разі необхідності.
  • Термін перебування на території іноземної держави вказаний у Вашій візі. Порушення візового режиму унеможливить Ваш наступний виїзд за кордон. Дотримуйтесь правил візового режиму!
  • Пам’ятайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном.
  • Куди, в які організації можна звернутися у разі небезпеки: загрозі власному життю, свободі? Перш за все зателефонувати до посольства України або консульського представництва. Якщо у країні перебування немає посольства України – телефонувати у посольство України в сусідній державі.
  • Також можна звернутися до неурядових організацій та служб, які надають допомогу жінкам, що потрапили в біду. Їх послуги, наприклад, тимчасовий притулок, допомога в поверненні додому, юридична підтримка та соціальний супровід. Ми маємо телефонну базу і можемо запропонувати Вам телефони посольств, консульств та неурядових організацій.презентація "Людина - не товар"

Якщо Ви їдете навчатись за кордон:

Для того, щоб отримати дозвіл на навчання за кордоном (студентська віза), Вам необхідно підготувати ряд документів. Як правило, до посольства обраної Вами країни подаються:

  • Свідоцтво про закінчення середньої школи (оригінал і переклад, завірений у нотаріуса та затверджений Міністерством закордонних справ України)
  • Документ про здачу іспитів до ВНЗ України
  • Довідка про те, що Ви не були засуджені
  • Підтвердження того, що обраний навчальний заклад за кордоном зацікавився Вами Без сумніву, знання мови країни перебування є основною умовою для отримання дозволу на навчання. Часто навчальні заклади вимагають посвідчення про здачу іспитів з мови. Майже всі вищі навчальні заклади мають спеціальні мовні курси для іноземців.

Запам’ятайте, туристична віза не дає права на отримання статусу студента за кордоном! Більш докладну інформацію про можливість навчатись за кордоном, Ви можете отримати у посольстві обраної Вами країни, а також у культурному центрі/товаристві посольства.

Якщо Ви їдете працювати за кордон:

  • Перевірте, чи має фірма ліцензію на такий вид діяльності як «посередництво в працевлаштуванні за кордоном», видану Міністерством праці та соціальної політики України, та копію дозволу на працевлаштування громадян України, виданого роботодавцю уповноваженим органом країни працевлаштування, або копію ліцензії на впровадження посередницької діяльності у працевлаштуванні громадян України, виданого уповноваженим органом країни працевлаштування посереднику. Зазначені документи повинні бути засвідчені згідно з законодавством країни їх видачі та легалізовані у консульській установі України (можуть бути також засвідчені у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС України, якщо міжнародними документами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше).
  • Перевірити достовірність ліцензії можна, звернувшись до регіональної Державної служби зайнятості (якщо ця фірма регіональна) або Управління політики зайнятості та трудової міграції Міністерства праці та соціальної політики.
  • Перебуваючи на фірмі Ви маєте право ознайомитися з такими документами як: – копія свідоцтва про державну реєстрацію; – оригінал ліцензії; – інформація про повне найтування посередника (його адреса, номера телефонів, імена й по батькові керівників (власників); – номери телефонів місцевого органу державної служби зайнятості України, представництва Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва; – нормативно-правові акти, яких повинен дотримуватися посередник при наданні посередницьких послуг в працевлаштуванні українських громадян за кордоном; – витяги з Закону «Про захист прав споживачів» в частині надання послуг; – книга відгуків і пропозицій.
  • Поцікавтесь, чи є у фірми позитивний досвід працевлаштування українських громадян за кордоном.
  • Фірма-посередник має надати проект трудового договору (контракту) з іноземним роботодавцем, завірений роботодавцем.
  • Згідно законодавства України, фірма яка пропонує посередництво в працевлаштуванні за кордоном, не має права брати передоплату у будь-якій формі за надання послуг до укладання трудового договору (контракту) з іноземним роботодавцем.
  • У разі, якщо Ви вирішили скористатися послугами фірми посередника, необхідно обов’язково оформити свої відносини у формі письмового договору на надання посередником послуг у працевлаштуванні за кордоном: – номер, дата, місце укладання договору; – назва та адреса посередника, номер видачі ліцензії на посередництво в працевлаштуванні на роботу за кордон; – дані про клієнта (прізвище, ім’я та по батькові, адреса проживання тощо); – визначення предмету договору: які послуги пропонуються при працевлаштуванні на роботу за кордон; – місце підписання трудового договору (контракту) з роботодавцем; – права, обов’язки і відповідальність сторін; – умови зміни, розриву та анулювання договору; – порядок вирішення спірних питань; – визначення форс-мажорних обставин і дії сторін при їх появі; – перелік додаткових платних послуг; – строк дії договору; – реквізити сторін договору;
  • У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про умови роботи: тривалість робочого дня, вихідні дні, оплата праці, умови проживання, страхування (в тому числі від нещасного випадку, хвороби, медичне).
  • Уникайте використання в контракті фраз типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця». Цей договір складається у двох примірниках: один віддається клієнту, а другий залишається у посередника.
  • Підписання трудового договору (контракту) є обов’язковою умовою легального працевлаштування.
  • Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою (українською або російською) у 2 примірниках.
  • Погоджуйтесь на сприянні у працевлаштуванні лише на умові оформлення спеціальної робочої візи. Пам’ятайте, службова, туристична та гостьова візи не дають права на легальну роботу за кордоном.
  • Необхідно отримати від посередника документи про кошти сплачені йому за надані послуги.
  • Пам’ятайте, наявність копії закордонного паспорту чи копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера значно полегшить процедуру відновлення документів у разі необхідності.
  • Зателефонуйте до посольства тієї країни, в яку плануєте їхати працювати, та уточніть, чи відкривається на даний момент робочі візи для громадян України за даною спеціальністю; а також які документи треба надати для відкриття робочої візи, і скільки вона коштуватиме.

Національна «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми

0-800-500-225

(дзвінки в межах України безкоштовні)

+38-044-205-37-36; 205-36-94  

(для дзвінків у межах Києва та з-за кордону)